МДМА Molly Донецк

Вздрогнул под гудок будильника и чувствую, как прет веки. Ох, как я убилась вчера на этом МДМА! Все началось со случайной встречи в чате закладок, где мой друг поехал за белым героином. Ну, мне, конечно же, интересно было посмотреть на такое чудо. Не удержалась иду к нему и спрашиваю, где можно такое химическое счастье достать.

В общем, я договорилась с ним, и через пару дней мы встретились в красивом закоулке парка. Он достал пакетик, и вот передо мной - этот "белый героин". Черт, я знала, что это опасно, но мне было интересно. Подумала, что способна выкурить кальян таблеток и еще остаться с полными глазами и умом. Ну или что-то похожее на это. В общем, я стали крутить колесико и класть его на иглу. Это был знаменательный момент - моя первая инъекция. Больно? Да. Отлично? Тоже да. Сначала все казалось нереальным, но вскоре ощущения захлестнули меня.

Грызло мое лицо, я сжимала зубы, чтобы не выкрикнуть от непередаваемого притока эйфории. Через несколько минут я начала постепенно ощущать, как опьянение легко и непринужденно распространяется по всему моему телу. Откинувшись на диван, я просто наслаждалась этим состоянием, погружаясь в мир своих фантазий и найденной счастливой реальности.

МДМА сделал свое дело, и я все больше задыхалась от предельного наслаждения. Чувства исходили от каждой клеточки моего тела, словно токсичный океан разлился внутри меня. Я чувствовала себя свободной, взлетала на крыльях нирваны. Все проблемы и тревоги остались позади, и я была в этом миге только здесь и сейчас.

Прошло несколько часов, я продолжала наслаждаться своим "путешествием", а потом мне пришла в голову безумная мысль - я хочу подстричься налысо! Зачем? Черт его знает, наверное, чтобы добавить какой-то новизны в это сумасшедшее приключение.

И вот я с бритвой в руках, стою перед зеркалом. Замешкавшись на секунду, смело начинаю срезать свои длинные волосы. Убиться наркотиками и подстричься налысо - это необычное сочетание, которое я не могла пройти мимо.

Когда последние пряди волос падают на пол, я вижу себя в зеркале. Удивительно, как смена прически может так изменить облик. Ощущение свежести и характера просто захлестывает.

Мой внешний вид теперь совершенно иной, и я рада этому. Отпраздновала свое новое "я" с друзьями, которые остались в восторге от моего необычного решения. Мы сидели в уютной комнате, наблюдая городские огни, которые переливались различными цветами, будто вместе с нами тоже находились в состоянии прета. Нам было хорошо, никаких правил и границ, только свобода и безудержное веселье.

Но, конечно, спустя некоторое время, приходит тот момент, когда прет начинает спадать. От всего этого наркотического путешествия остается только желание повторить его снова. Я понимаю, что это опасно, и что наркотики могут уничтожить мою жизнь. Но какая-то часть меня все равно хочет наслаждаться этими эйфорическими моментами и чувствовать себя живой в этом огромном мире.

Пока я продолжаю искать ощущения между закладками, я понимаю, что это опасно и неправильно. Но пока что, они все еще оказывают на меня свое пленительное влияние.

Голова закружилась, и я понимаю, что писать в таком состоянии становится все сложнее. Но вот она, конечная точка, и я заканчиваю свой рассказ. Хоть и сомнительная история, она все же показывает, как окружающая среда и наша собственная жажда приключений могут повлиять на нас. Не знаю, что будет дальше, но надеюсь, что в конце пути меня ждет выход из этой черной ямы.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т